феномен
ФЕНО́МЕН, а, ч.
1. Рідкісне, незвичайне, виняткове явище.
Досі я згадую про сього хлопчину як про невияснений для мене психологічний феномен (Фр., IV, 1950, 227);
— Я на сни та їх толкування ніколи й нічого не покладав і не покладаю.. А ще менше вірю в силу надземних об’явлень, феноменів (Коб., III, 1956, 168);
Феномен екстраокулярного зору, тобто бачення без допомоги очей, підтверджено серією дослідів, проведених радянськими вченими (Рад. Укр., 24.I 1964, 4);
// який або чого. Про когось надзвичайно видатного, про те, що є особливо визначним, винятковим, що дуже рідко зустрічається.
Шевченко — це такий літературний феномен, історичну роль якого не можна зрозуміти, якщо розглядати ізольовано від історії українського народу не тільки його доби, а й наступних часів (Рад. літ-во, 3, 1968, 54);
Звертаючись до образу Лесі Українки, до цього феномену людської стійкості, ще раз переконуємось, якою силою може стати в людині високість її помислів, значність життєвого ідеалу, безмір любові до свого народу (Рад. Укр., 27.II 1971, 1);
Феномен праці, вчений надзвичайно широкого профілю, поліглот, що знав понад 60 мов, Агатангел Кримський викликав подив і захоплення у своїх сучасників (Наука і культура.., 1970, 296);
// Про людину з рідкісними здібностями, властивостями, нахилами.
[Пан Маркел:] Злодій, розбійник, але справді людина незвичайна. Можна сказати — феномен (Вас., III, 1960, 231);
О, скільки доповідей може вміститися в одним-одній людській голові! З цього погляду товариш Мо́ржев був безперечний феномен (Смолич, Театр.., 1940, 70).
2. філос. Явище, єдине в своєму роді, взяте в його цілісності, в єдності з його сутністю й дане нам у досвіді, сприйняте органами чуттів.
3. У філософії І. Канта — явище, що осягається досвідом і протиставляється ноумену як «речі в собі», нібито недоступній людському пізнанню.
Значення в інших словниках
- феномен — фено́мен іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- феномен — ФЕНОМЕН – НОУМЕН Феномен, -а. У філософії – явище, в якому спостерігається суть чого-небудь; рідкісне, єдине у своєму роді явище або видатна, виняткова людина: феномен довголіття, психологічний феномен, феномен людської стійкості. Пох. Літературне слововживання
- феномен — див. ЯВИЩЕ; (хто) див. ОРИҐІНАЛ. Словник синонімів Караванського
- феномен — [феиномеин] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- феномен — Явище, з'явисько Словник чужослів Павло Штепа
- феномен — ФЕНО́МЕН, а, ч. 1. Рідкісне, незвичайне, виняткове явище. Досі я згадую про сього хлопчину як про невияснений для мене психологічний феномен (І. Франко); – Я на сни та їх толкування ніколи й нічого не покладав і не покладаю .. Словник української мови у 20 томах
- феномен — -а, ч. 1》 Рідкісне, незвичайне, виняткове явище. || який або чого. Про когось надзвичайно видатного, про те, що є особливо визначним, винятковим, що дуже рідко трапляється. || Про людину з рідкісними здібностями, властивостями, нахилами. 2》 філос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- феномен — фено́мен (грец. φαινόμενον – те, що з’являється) 1. Виняткове, незвичайне, рідкісне явище. 2. У філософії І. Канта Ф. протиставлений ноумену як чуттєво дане, що не осягається досвідом і нібито недоступне людському пізнанню. 3. Явище, що дано нам у досвіді; сприйняте органами чуттів. Словник іншомовних слів Мельничука
- феномен — Факт емпіризму; фізичне чи психічне явище, яке виступає предметом спостереження; у філософії І. Канта — предмет можливого пізнання. Універсальний словник-енциклопедія
- феномен — ФЕНОМЕН (від грецьк. φαινομενον — те, що з'являється) — будь-які підлеглі спостереженню предмет, факт, подія чи процес, що виступають об'єктами чуттєвого споглядання (напр. Філософський енциклопедичний словник
- феномен — Фено́ме́н, -ну; -ме́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- феномен — рос. феномен (грец. phainome-non — те, що з'являється) — 1. Виняткове, незвичайне, рідкісне явище. 2. Явище, що дане людині як досвід, відчуття, розуміння, сприйняття органами почуттів. Eкономічна енциклопедія