фронт

[франц. front, від лат. frons (frontis) – лоб, чоло, чільна сторона]

1. Лінія розгортання військ, а також бойового зіткнення з ворогом.

2. В шикуванні військ – лицьова сторона; в бойовому порядку – сторона військової частини, підрозділу, обернена до ворога.

3. В Збройних Силах СРСР – найвище оперативне об’єднання кількох армій на театрі воєнних дій, призначене для вирішення великих оперативних і стратегічних завдань самостійно і у взаємодії з сусідніми Ф.

4. Поняття, яке застосовують для позначення передової зони країни, що веде війну, де відбувається збройна боротьба.

5. Об’єднання політичних партій, профспілок та інших організацій для боротьби за спільні цілі (напр., Народний фронт).

6. Значна галузь державної або громадської діяльності, напр. культурний фронт, трудовий фронт.

7. Атмосферний Ф. – перехідна зона, що розділяє дві повітряні маси: теплу й холодну.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фронт — «обличчя»[ IV, 140] (дослівно «чолова стіна дому») [ОГ] Споневіряти їм фронт: Набити по пиці [ІФ-1905] Словник з творів Івана Франка
  2. фронт — фронт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. фронт — Театр воєнних дій; лінія боїв, фронтова <�передова> лінія, ф. передова; (праці) поле діяльности, сфера, нива, стезя; (народній) рух; (будови) ФАСАД|А|. Словник синонімів Караванського
  4. фронт — [фронт] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. фронти, фроун'т'іў два фронтие Орфоепічний словник української мови
  5. фронт — 1. боїще, боєвище 2. перед, чоло Словник чужослів Павло Штепа
  6. фронт — ФРОНТ, у, ч. 1. У шикуванні військ – лицева сторона. Капітан Косарєв звільна пройшовся вздовж по фронту роти, пильно перевіряючи бадьорий вигляд солдатських облич (Я. Качура); – А виправка у вас поганенька, – зауважив штабс-капітан, обійшовши фронт (С. Словник української мови у 20 томах
  7. фронт — фронт 1. передня, лицьова сторона; фасад (ср, ст) 2. вул. обличчя (ст)|| = лице ◊ зміни́ти фронт змінити ставлення (ст): Раптом змінила фронт до мене, прихильно розмовляла зі мною... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. фронт — -у, ч. 1》 У шикуванні військ – лицева сторона. || Військовий стрій шеренгами. || перен. Лінія протяжності чого-небудь. 2》 У бойовому порядку – сторона військової частини, підрозділу, обернена до ворога, а також територія, зайнята такою частиною... Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. фронт — єди́ним фро́нтом. Дружно, разом, одностайно. Крізь кров і муки, Через дріт, гармати, штики Подають один одному руки Селяни й робітники, Щоб разом — єдиним фронтом — Розбити гнобителів фронт (М. Фразеологічний словник української мови
  10. фронт — ГА́ЛУЗЬ (окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства), ДІЛЯ́НКА, СФЕ́РА, ПО́ЛЕ, НИ́ВА, ЦА́РИНА, ФРОНТ, ЛАН, АРЕ́НА книжн., ПО́ПРИЩЕ книжн., рідко. Словник синонімів української мови
  11. фронт — Фронт, -ту; фронти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. фронт — ФРОНТ, у, ч. 1. У шикуванні військ — лицева сторона. Капітан Косарєв звільна пройшовся вздовж по фронту роти, пильно перевіряючи бадьорий вигляд солдатських облич (Кач., Вибр. Словник української мови в 11 томах