1. Великий тлумачний словник сучасної мови

фронт

-у, ч.

1》 У шикуванні військ – лицева сторона.

|| Військовий стрій шеренгами.

|| перен. Лінія протяжності чого-небудь.

2》 У бойовому порядку – сторона військової частини, підрозділу, обернена до ворога, а також територія, зайнята такою частиною, підрозділом.

3》 Місце, район, де відбуваються воєнні дії та розташовані діючі війська під час війни; прот. тил.

|| Одна з ділянок такого району.

|| Воєнні дії в такому районі.

4》 Найбільше військове з'єднання, що діє під час війни під командуванням одного воєначальника.

5》 який або чого, перен. Місце, на якому одночасно виконується кілька процесів, робіт; ділянка, галузь діяльності, що охоплює одночасно різні об'єкти.

|| Галузь будь-якої державної, громадської, культурної і т. ін. діяльності.

Фронт імпульсу спец. — ділянка імпульсу, на якій здійснюється наростання сигналу від початкового рівня до максимального значення або спадання сигналу від максимального значення до мінімального.

Фронт хвилі спец. — поверхня, що проходить крізь точки простору з однаковою фазою та перпендикулярна напрямку хвилі в кожній точці.

6》 Найширше об'єднання яких-небудь громадських сил (політичних партій, профспілок та інших організацій) у боротьбі за спільні цілі.

7》 метеор. Перехідна зона між двома різними за властивостями масами в атмосфері.

8》 спец. Передня, лицева частина чого-небудь. Фронт деталі.

9》 діал. Фасад.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фронт — «обличчя»[ IV, 140] (дослівно «чолова стіна дому») [ОГ] Споневіряти їм фронт: Набити по пиці [ІФ-1905] Словник з творів Івана Франка
  2. фронт — фронт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. фронт — Театр воєнних дій; лінія боїв, фронтова <�передова> лінія, ф. передова; (праці) поле діяльности, сфера, нива, стезя; (народній) рух; (будови) ФАСАД|А|. Словник синонімів Караванського
  4. фронт — [фронт] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. фронти, фроун'т'іў два фронтие Орфоепічний словник української мови
  5. фронт — 1. боїще, боєвище 2. перед, чоло Словник чужослів Павло Штепа
  6. фронт — ФРОНТ, у, ч. 1. У шикуванні військ – лицева сторона. Капітан Косарєв звільна пройшовся вздовж по фронту роти, пильно перевіряючи бадьорий вигляд солдатських облич (Я. Качура); – А виправка у вас поганенька, – зауважив штабс-капітан, обійшовши фронт (С. Словник української мови у 20 томах
  7. фронт — фронт 1. передня, лицьова сторона; фасад (ср, ст) 2. вул. обличчя (ст)|| = лице ◊ зміни́ти фронт змінити ставлення (ст): Раптом змінила фронт до мене, прихильно розмовляла зі мною... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. фронт — [франц. front, від лат. frons (frontis) – лоб, чоло, чільна сторона] 1. Лінія розгортання військ, а також бойового зіткнення з ворогом. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. фронт — єди́ним фро́нтом. Дружно, разом, одностайно. Крізь кров і муки, Через дріт, гармати, штики Подають один одному руки Селяни й робітники, Щоб разом — єдиним фронтом — Розбити гнобителів фронт (М. Фразеологічний словник української мови
  10. фронт — ГА́ЛУЗЬ (окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства), ДІЛЯ́НКА, СФЕ́РА, ПО́ЛЕ, НИ́ВА, ЦА́РИНА, ФРОНТ, ЛАН, АРЕ́НА книжн., ПО́ПРИЩЕ книжн., рідко. Словник синонімів української мови
  11. фронт — Фронт, -ту; фронти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. фронт — ФРОНТ, у, ч. 1. У шикуванні військ — лицева сторона. Капітан Косарєв звільна пройшовся вздовж по фронту роти, пильно перевіряючи бадьорий вигляд солдатських облич (Кач., Вибр. Словник української мови в 11 томах