фронтит
фронти́т
[від лат. frons (frontis) – чоло]
запалення слизової оболонки лобних пазух. Розвивається внаслідок ускладнення гострого нежитю, грипу, кору, скарлатини тощо.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фронтит — фронти́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фронтит — ФРОНТИ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки лобних пазух. Слід мати на увазі, що гайморити і фронтити нерідко виникають у тих, хто переносить так звану легку форму грипу на ногах (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- фронтит — -у, ч., мед. Запалення слизової оболонки лобних пазух. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фронтит — ФРОНТИ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки лобних пазух. Слід мати на увазі, що гайморити і фронтити нерідко виникають у тих, хто переносить так звану легку форму грипу на ногах (Рад. Укр.. 9.II 1969, 4). Словник української мови в 11 томах