ціан
ціа́н
(від грец. κυανός – синій)
безбарвний газ з запахом гіркого мигдалю, складається з вуглецю й азоту; його похідні: ціаністо-воднева кислота (синильна кислота) і її солі – ціаністі солі (ціаніди), иапр., ціаністий натрій Ц. і всі його похідні дуже отруйні. Застосовують ціаністий калій у гальванопластиці, добуванні золота й срібла з руд.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ціан — ціа́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ціан — ЦІА́Н, у, ч. Безбарвний отруйний газ, що являє собою сполуку азоту з вуглецем. Серед газів, відомих у кометах, можна назвати вуглець, окис вуглецю, ціан та ін (з наук.-попул. літ.); За своїми хімічними властивостями ціан дещо подібний до галогенів (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- ціан — -у, ч. Безбарвний отруйний газ, що являє собою нітрид Карбону. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ціан — ЦІА́Н, у, ч. Безбарвний отруйний газ, що являє собою сполуку азоту з вуглецем. Серед газів, відомих у кометах, можна назвати вуглець, окис вуглецю, ціан та ін. (Бесіди про всесвіт, 1953, 78); За своїми хімічними властивостями ціан дещо подібний до галогенів (Заг. хімія, 1955, 395). Словник української мови в 11 томах