1. Словник української мови у 20 томах

ціан

ЦІА́Н, у, ч.

Безбарвний отруйний газ, що являє собою сполуку азоту з вуглецем.

Серед газів, відомих у кометах, можна назвати вуглець, окис вуглецю, ціан та ін (з наук.-попул. літ.);

За своїми хімічними властивостями ціан дещо подібний до галогенів (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ціан — ціа́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ціан — -у, ч. Безбарвний отруйний газ, що являє собою нітрид Карбону. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ціан — ціа́н (від грец. κυανός – синій) безбарвний газ з запахом гіркого мигдалю, складається з вуглецю й азоту; його похідні: ціаністо-воднева кислота (синильна кислота) і її солі – ціаністі солі (ціаніди), иапр., ціаністий натрій... Словник іншомовних слів Мельничука
  4. ціан — ЦІА́Н, у, ч. Безбарвний отруйний газ, що являє собою сполуку азоту з вуглецем. Серед газів, відомих у кометах, можна назвати вуглець, окис вуглецю, ціан та ін. (Бесіди про всесвіт, 1953, 78); За своїми хімічними властивостями ціан дещо подібний до галогенів (Заг. хімія, 1955, 395). Словник української мови в 11 томах