шпиндель
шпи́ндель
(нім. Spindel, букв. – веретено)
1. Вал металорізних та деревообробних верстатів, з’єднаний з приводом, в якому є пристрої для закріплення заготовок або різальною інструмента.
2. Вал або вісь деяких машин та механізмів.
3. Веретено в прядильній машині.
4. Вертикальна вісь суднового шпиля, на верхньому кінці якої закріплено барабан шпиля.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпиндель — д. ВАЛ Словник синонімів Караванського
- шпиндель — Веретено Словник чужослів Павло Штепа
- шпиндель — ШПИ́НДЕЛЬ, я, ч. 1. Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють оброблювані деталі або різальні інструменти. До зупинки верстата необхідно виключити механізм подачі, а потім зупиняти обертання шпинделя (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- шпиндель — шпи́ндель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шпиндель — шпиндель вул. ніж, стилет (ст): Якийсь ґунцвал нихрещений, в Паридзу родзений, запхав пані цісаревій шпиндель затроєний (із пісні) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шпиндель — -я, ч. 1》 Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють оброблювані деталі або різальні інструменти. 2》 Веретено в прядильній машині. 3》 Вертикальна вісь чого-небудь (котушки, суднового шпиля і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпиндель — Шпи́ндель, -ндля; -ндлі, -ндлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шпиндель — ШПИ́НДЕЛЬ, я, ч. 1. Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють оброблювані деталі або різальні інструменти. До зупинки верстата необхідно виключити механізм подачі, а потім зупиняти обертання шпинделя (Різальні інстр.. Словник української мови в 11 томах
- шпиндель — Шпиндель, -ля м. Поршень. Камен. у. Словник української мови Грінченка