індра
і́ндра
(санскр.)
у давньоіндійській ведичній релігії один з головних богів, володар неба, бог бурі й грози; згодом – бог війни і один з богів – охоронців світу.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- індра — -и, ч. У давньоіндійській ведичній релігії – один з головних богів, володар неба, бог бурі й грози; згодом – бог війни і один з богів – охоронців світу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Індра — В індійській міфології гол. божество ведичної епохи; цар богів; пов'язаний із атмосферними явищами (блискавкою); оберігав світ від знищення, борючись із силами, ворожими космічному порядкові. Універсальний словник-енциклопедія