1. Великий тлумачний словник сучасної мови

індра

і́ндра

-и, ч.

У давньоіндійській ведичній релігії – один з головних богів, володар неба, бог бурі й грози; згодом – бог війни і один з богів – охоронців світу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індра — і́ндра (санскр.) у давньоіндійській ведичній релігії один з головних богів, володар неба, бог бурі й грози; згодом – бог війни і один з богів – охоронців світу. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. Індра — В індійській міфології гол. божество ведичної епохи; цар богів; пов'язаний із атмосферними явищами (блискавкою); оберігав світ від знищення, борючись із силами, ворожими космічному порядкові. Універсальний словник-енциклопедія