інтелігенція

інтеліге́нція

[від лат. intelligens (intelligentis) – знавець, фахівець]

соціальний прошарок, що складається з осіб, професійно зайнятих розумовою працею (напр., діячі науки й мистецтва, інженери, вчителі, лікарі). Термін «інтелігенція» був введений в ужиток письменником П. Д. Боборикіним (60-ті pp. 19 ст.) і згодом з російської мови перейшов до інших мов.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

інтелігенція — [інтеил'іген'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
інтелігенція — Це чеснота, а не люди Словник чужослів Павло Штепа
інтелігенція — рос. интеллигенция (від латин. intelligens (intelligentis) — розумний, знавець, фахівець) — соціальна група людей, що професійно зайнята творчою, розумовою працею. Виникла за рабовласницьких і феодальних часів, сформувалася в Європі, в т.ч. Eкономічна енциклопедія
інтелігенція — інтеліге́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
інтелігенція — -ї, ж., збірн. Соціальна група, що складається з освічених людей, яким притаманна велика внутрішня культура, які професійно займаються розумовою працею, розвитком і поширенням культури. Великий тлумачний словник сучасної мови
інтелігенція — Прошарок освічених людей, які професійно займаються розумовою працею. Універсальний словник-енциклопедія
інтелігенція — ІНТЕЛІГЕНЦІЯ (від лат. intelligens (intelligentis) — обізнаний, розсудливий; знавець, фахівець) — мисляче творче ядро "освіченого прошарку" або "освіченого класу" суспільства, яке характеризується великою розумовою, естетичною та моральною активністю... Філософський енциклопедичний словник
інтелігенція — ІНТЕЛІГЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. збірн. Люди розумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки, техніки й культури. — На бенкеті була вся наша інтелігенція (Н.-Лев., IV, 1956, 114); Ми маємо на меті видати літературний збірник.. Словник української мови в 11 томах