інтелігенція

Значення в інших словниках

1. інтелігенція — Це чеснота, а не люди Словник чужослів Павло Штепа
2. інтелігенція — рос. интеллигенция (від латин. intelligens (intelligentis) — розумний, знавець, фахівець) — соціальна група людей, що професійно зайнята творчою, розумовою працею. Виникла за рабовласницьких і феодальних часів, сформувалася в Європі, в т.ч. Eкономічна енциклопедія
3. інтелігенція — інтеліге́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
4. інтелігенція — -ї, ж., збірн. Соціальна група, що складається з освічених людей, яким притаманна велика внутрішня культура, які професійно займаються розумовою працею, розвитком і поширенням культури. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. інтелігенція — інтеліге́нція [від лат. intelligens (intelligentis) – знавець, фахівець] соціальний прошарок, що складається з осіб, професійно зайнятих розумовою працею (напр., діячі науки й мистецтва, інженери, вчителі, лікарі). Словник іншомовних слів Мельничука
6. інтелігенція — Прошарок освічених людей, які професійно займаються розумовою працею. Універсальний словник-енциклопедія
7. інтелігенція — ІНТЕЛІГЕНЦІЯ (від лат. intelligens (intelligentis) — обізнаний, розсудливий; знавець, фахівець) — мисляче творче ядро "освіченого прошарку" або "освіченого класу" суспільства, яке характеризується великою розумовою, естетичною та моральною активністю... Філософський енциклопедичний словник
8. інтелігенція — ІНТЕЛІГЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. збірн. Люди розумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки, техніки й культури. — На бенкеті була вся наша інтелігенція (Н.-Лев., IV, 1956, 114); Ми маємо на меті видати літературний збірник.. Словник української мови в 11 томах