Європа

Значення в інших словниках

1. Європа — Євро́па іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. Європа — I фінікійська царівна, дочка царя Агенора, яку Зевс під виглядом бика переніс через море на о. Кріт; мати Міноса, Сарпедона й Радаманта. II частина світу на пн. півкулі; з Азією утворює континент Євразію; бл. 10,5 млн. км2; за традицією умовну межу Є. Універсальний словник-енциклопедія
3. Європа — проруба́ти вікно́ в Євро́пу. Успішно зайнятись якоюсь діяльністю за кордоном. Юрій Глеба, очоливши лабораторію, вже попрацював за кордоном.. Втім, я погрішив би проти істини, сказавши, що вікно в наукову Європу Юрій силкувався прорубати сам. Фразеологічний словник української мови
4. Європа — Європа, -пи ж. Европа. Ми кланяємося новим гуманним ідеям, які давно розійшлись по Європі й ледві оце добіраються до нас. Левиц. І. Словник української мови Грінченка