битва

Значення в інших словниках

1. битва — (бій між противниками) боротьба, уроч. баталія, бойовище, побоїще, ратоборство. Словник синонімів Полюги
2. битва — би́тва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. битва — Бій, баталія, сутичка, боїще, г. зудар, сил. побоїще, обр. кривавий бенкет, поет. погуляння, ур. пря, брань; (рубак) січа; (з хворобою) боротьба; ЕВ. бійка, буча; пор. КОНФЛІКТ. Словник синонімів Караванського
4. битва — [битва] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
5. битва — -и, ж. 1》 Бій між ворожими арміями, військовими з'єднаннями і т. ін. 2》 за що, з ким – чим і без додатка, перен. Уперта, наполеглива політична, господарська і т. ін. боротьба. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. битва — БИ́ТВА, и, ж. 1. Бій між арміями ворожих країн, їх військовими з'єднаннями і т. ін. Зібрав [Еней] і кінних, і піхотних І всіх для битви шикував (І. Котляревський); По битві копали гроби, витягали мерців з води (В. Словник української мови у 20 томах
7. битва — див. бій Словник синонімів Вусика
8. битва — БИ́ТВА (тривалий, жорстокий або вирішальний, генеральний бій), БАТА́ЛІЯ заст., уроч., БОЙОВИ́ЩЕ заст., уроч., БОЙОВИ́СЬКО заст., уроч., БРАНЬ уроч., ПИР поет., ПОБО́ЇЩЕ заст., СІ́ЧА підсил. уроч., РАТОБО́РСТВО заст., уроч., РАТЬ заст., уроч. Словник синонімів української мови
9. битва — БИ́ТВА, и, ж. 1. Бій між ворожими арміями, військовими з’єднаннями і т. ін. Зібрав [Еней] і кінних, і піхотних І всіх для битви шикував (Котл., І, 1952, 214); По битві копали гроби, витягали мерців з води (Стеф. Словник української мови в 11 томах
10. битва — Битва, -ви ж. Битва, бой. Ой не находь, Литва, буде з нами битва. Мет. 215. Лайки — байки, битва — молитва. Ном. № 3807. Словник української мови Грінченка