бобиль

Значення в інших словниках

1. бобиль — боби́ль іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. бобиль — -я, ч. 1》 заст. Бідний, безземельний селянин; бідар. 2》 розм. Безпритульна, одинока людина; вдовець. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бобиль — БОБИ́ЛЬ, я́, ч. 1. іст. Бідний, безземельний селянин; бідар. Багато селян розділялось і перетворювалось на бобилів, тобто осіб, які зазвичай не мали орної землі і повинні були працювати в господарстві феодалів (з навч. літ.). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
4. бобиль — див. бідний Словник синонімів Вусика
5. бобиль — БОБИ́ЛЬ, я́, ч. 1. тіст. Бідний, безземельний селянин; бідар. Багато селян розділялось і перетворювалось в бобилів, тобто осіб, які, як правило, не мали орної землі і повинні були працювати в господарстві феодалів (Іст. СРСР, І, 1957, 112). 2. розм. Словник української мови в 11 томах