1. Словник української мови в 11 томах

бобиль

БОБИ́ЛЬ, я́, ч.

1. тіст. Бідний, безземельний селянин; бідар.

Багато селян розділялось і перетворювалось в бобилів, тобто осіб, які, як правило, не мали орної землі і повинні були працювати в господарстві феодалів (Іст. СРСР, І, 1957, 112).

2. розм. Безпритульна, одинока людина.

— Підсусідками будете, якщо ви одружені, а якщо ви парубки або бобилі — живіть собі у пахолках на здоровая (Тулуб, Людолови, II, 1957, 125).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бобиль — боби́ль іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бобиль — -я, ч. 1》 заст. Бідний, безземельний селянин; бідар. 2》 розм. Безпритульна, одинока людина; вдовець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бобиль — Бурлака, нетяга, одинцем, самітник, самісінький Словник чужослів Павло Штепа
  4. бобиль — БОБИ́ЛЬ, я́, ч. 1. іст. Бідний, безземельний селянин; бідар. Багато селян розділялось і перетворювалось на бобилів, тобто осіб, які зазвичай не мали орної землі і повинні були працювати в господарстві феодалів (з навч. літ.). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
  5. бобиль — див. бідний Словник синонімів Вусика