бобилячий
БОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до боби́ль;
// Належний бобилеві.
Він [Омелько] не міг заснути і довго зітхав та перевертався з боку на бік у своїй занедбаній бобилячій хаті (Тулуб, Людолови, І, 1957, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бобилячий — боби́лячий прикметник Орфографічний словник української мови
- бобилячий — -а, -е. Прикм. до бобиль. || Належний бобилеві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бобилячий — БОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до боби́ль. Бобиляча доля; // Належний бобилеві, такий, як у бобиля. Він [Омелько] не міг заснути і довго зітхав та перевертався з боку на бік у своїй занедбаній бобилячій хаті (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах