бобилячий
БОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е.
Прикм. до боби́ль.
Бобиляча доля;
// Належний бобилеві, такий, як у бобиля.
Він [Омелько] не міг заснути і довго зітхав та перевертався з боку на бік у своїй занедбаній бобилячій хаті (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бобилячий — боби́лячий прикметник Орфографічний словник української мови
- бобилячий — -а, -е. Прикм. до бобиль. || Належний бобилеві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бобилячий — БОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до боби́ль; // Належний бобилеві. Він [Омелько] не міг заснути і довго зітхав та перевертався з боку на бік у своїй занедбаній бобилячій хаті (Тулуб, Людолови, І, 1957, 49). Словник української мови в 11 томах