бобилячий

БОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е.

Прикм. до боби́ль.

Бобиляча доля;

// Належний бобилеві, такий, як у бобиля.

Він [Омелько] не міг заснути і довго зітхав та перевертався з боку на бік у своїй занедбаній бобилячій хаті (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бобилячий — боби́лячий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бобилячий — -а, -е. Прикм. до бобиль. || Належний бобилеві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бобилячий — БОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до боби́ль; // Належний бобилеві. Він [Омелько] не міг заснути і довго зітхав та перевертався з боку на бік у своїй занедбаній бобилячій хаті (Тулуб, Людолови, І, 1957, 49). Словник української мови в 11 томах