білка

Значення в інших словниках

1. білка — Вивірка, д. білиця; (шкурка, як гроші) іст. векша; білочка. Словник синонімів Караванського
2. білка — -и, ж. 1》 Невеличкий лісовий гризун, що живе на деревах. 2》 Хутро цього гризуна. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білка — БІ́ЛКА, и, ж. 1. Невеличкий лісовий гризун родини білячих, який має пухнастий хвіст і живе на деревах; вивірка. Десь у хвойній верховині завовтузилася білка (О. Донченко); * У порівн. Кипить робота. Словник української мови у 20 томах
4. Білка — Бі́лка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
5. білка — И, ж. Біла гарячка. ◇ Ловити білку — мати приступ «білої гарячки». Він уже білку ловить: можеш викликати «швидку». Словник сучасного українського сленгу
6. білка — (-и) ж.; мол., жрм; жарт. Біла гарячка. БСРЖ, 58; ПСУМС, 8. Словник жарґонної лексики української мови
7. білка — БІ́ЛКА (тварина), ВИ́ВІРКА, БІЛИ́ЦЯ діал. І падає сніг, і шумлять дерева... Десь лускає білка горішки дебелі (І. Нехода); — У горах і танцюється легше. Там ти — як вивірка на галузках. Скок та скок! (Д. Бедзик). Словник синонімів української мови
8. білка — БІ́ЛКА, и, ж. 1. Невеличкий лісовий гризун, що живе на деревах. Десь у хвойній верховині завовтузилася білка (Донч., II, 1956, 7). ◊ Крути́тися як (на́че) [та] бі́лка в ко́лесі див. крути́тися; Обідра́ти як (мов, на́че) бі́лку див. обдира́ти. Словник української мови в 11 томах
9. білка — Білка, -ки ж. 1) Бѣлка. 2) раст. Jurinaea cyanoides Dec. ЗЮЗО. I. 125. ум. білочка. Словник української мови Грінченка