1. Словник чужослів Павло Штепа

білити

(полотно) бліхувати, побліхувати, вибліховувати, виблібліхувати, повибліховувати, збліховувати, збліхувати, позбліховувати, набліховувати, набліхувати, понабліховувати, (стіну) вапнувати, повапнувати, вивапновувати, вивапнувати, повивапновувати, звапнувати, позвапновувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білити — біли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. білити — БІЛИТИ – БІЛІТИ – БІЛІТИСЯ – БІЛІШАТИ Білити, -лю, -лиш, перех. Робити щось білим, фарбувати, забарвлювати в білий колір тощо. Настя стала на лежанці і почала білити грубу (І. Літературне слововживання
  3. білити — Оббілювати, (хату) д. малювати, (вапном) білувати; (полотно) вибілювати. Словник синонімів Караванського
  4. білити — білю, білиш, недок., перех. 1》 Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. 2》 Доводити до білого кольору, вибілювати у воді й на сонці (полотно і т. ін.). 3》 Робити чистим, білим, умиваючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. білити — БІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, недок., що. 1. Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила (Я. Щоголів); Від ранку й до ранку – стук, грюк, хлюпанина; метуть, білять, миють, краскою криють... Словник української мови у 20 томах
  6. білити — див. мазати Словник синонімів Вусика
  7. білити — МА́ЗАТИ (покривати шаром чогось рідкого або жирного; укривати шаром глини), МАСТИ́ТИ, ЗМА́ЩУВАТИ, ЗМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЩУВАТИ, ВИМА́ЗУВАТИ, ВИМА́ЩУВАТИ, ШМАРУВА́ТИ (ОБШМАРО́ВУВАТИ) (взагалі щось чим-небудь); МА́СЛИТИ (маслом); НАМА́ЗУВАТИ... Словник синонімів української мови
  8. білити — Біли́ти, білю́, бі́лиш, бі́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. білити — БІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, недок., перех. 1. Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила (Щог. Словник української мови в 11 томах
  10. білити — Білити, -лю, -лиш гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. МВ. шити-білити — завтра великдень. посл. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. Шух. І. 254. Словник української мови Грінченка