1. Словник української мови Грінченка

білити

Білити, -лю, -лиш

гл.

1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. МВ. шити-білити — завтра великдень. посл. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. Шух. І. 254.

2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. Левиц. І. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. Чуб. біль білити. см. і. біль.

3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. Чуб. V. 574.

4) Лудить. Херс.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білити — біли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. білити — БІЛИТИ – БІЛІТИ – БІЛІТИСЯ – БІЛІШАТИ Білити, -лю, -лиш, перех. Робити щось білим, фарбувати, забарвлювати в білий колір тощо. Настя стала на лежанці і почала білити грубу (І. Літературне слововживання
  3. білити — Оббілювати, (хату) д. малювати, (вапном) білувати; (полотно) вибілювати. Словник синонімів Караванського
  4. білити — білю, білиш, недок., перех. 1》 Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. 2》 Доводити до білого кольору, вибілювати у воді й на сонці (полотно і т. ін.). 3》 Робити чистим, білим, умиваючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. білити — (полотно) бліхувати, побліхувати, вибліховувати, виблібліхувати, повибліховувати, збліховувати, збліхувати, позбліховувати, набліховувати, набліхувати, понабліховувати, (стіну) вапнувати, повапнувати, вивапновувати, вивапнувати, повивапновувати, звапнувати, позвапновувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. білити — БІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, недок., що. 1. Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила (Я. Щоголів); Від ранку й до ранку – стук, грюк, хлюпанина; метуть, білять, миють, краскою криють... Словник української мови у 20 томах
  7. білити — див. мазати Словник синонімів Вусика
  8. білити — МА́ЗАТИ (покривати шаром чогось рідкого або жирного; укривати шаром глини), МАСТИ́ТИ, ЗМА́ЩУВАТИ, ЗМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЩУВАТИ, ВИМА́ЗУВАТИ, ВИМА́ЩУВАТИ, ШМАРУВА́ТИ (ОБШМАРО́ВУВАТИ) (взагалі щось чим-небудь); МА́СЛИТИ (маслом); НАМА́ЗУВАТИ... Словник синонімів української мови
  9. білити — Біли́ти, білю́, бі́лиш, бі́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. білити — БІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, недок., перех. 1. Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила (Щог. Словник української мови в 11 томах