1. Словник української мови Грінченка

білитися

Білитися, -люся, -лишся

гл.

1) Бѣлиться. На траві білиться три шматки полотна.

2) Убѣляться (умываясь). Встала дівчина раненько, білилася біленько. Чуб. V. 1082.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білитися — біли́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. білитися — [б'ілитиес'а] -л'ус'а, -лиес':а, -лиец':а, -л'ац':а; нак. -лис'а, -л'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. білитися — білюся, білишся, недок. 1》 Пас. до білити 1). 2》 Ставати білим внаслідок дії сонця і води. 3》 Чисто вмиватися. || Покривати обличчя білилами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. білитися — БІЛИ́ТИСЯ, білю́ся, бі́лишся, недок. 1. Пас. до біли́ти 1. Прихорошується [місто] .. Фарбується, білиться, миється... (Остап Вишня); Хати бойківські не білилися, оскільки в них ще довго було курне опалення (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. білитися — ФАРБУВА́ТИСЯ (перев. косметичними засобами), МАЛЮВА́ТИСЯ, НАФАРБО́ВУВАТИСЯ, ПІДФАРБО́ВУВАТИСЯ, ПІДМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ПІДМА́ЗУВАТИСЯ розм. (злегка або ще раз); РОЗМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МА́ЗАТИСЯ розм., НАМА́ЗУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. білитися — БІЛИ́ТИСЯ, білю́ся, бі́лишся, недок. 1. Пас. добіли́ти 1. Прихорошується [місто] до Першого травня. Фарбується, білиться, миється… (Вишня, І, 1956, 345). 2. Ставати білим внаслідок дії сонця і води. Словник української мови в 11 томах