білитися

ФАРБУВА́ТИСЯ (перев. косметичними засобами), МАЛЮВА́ТИСЯ, НАФАРБО́ВУВАТИСЯ, ПІДФАРБО́ВУВАТИСЯ, ПІДМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ПІДМА́ЗУВАТИСЯ розм. (злегка або ще раз); РОЗМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МА́ЗАТИСЯ розм., НАМА́ЗУВАТИСЯ розм., (надмірно); РУМ'ЯНИТИСЯ, НАРУМ'Я́НЮВАТИСЯ, ПІДРУМ'Я́НЮВАТИСЯ (рум'янами); БІЛИ́ТИСЯ, НАБІ́ЛЮВАТИСЯ (білилом, пудрою); ФА́БРИТИСЯ, НАФА́БРЮВАТИСЯ (фаброю). — Док.: нафарбува́тися, пофарбува́тися, намалюва́тися, підфарбува́тися, підмалюва́тися, підма́затися, розмалюва́тися, нама́затися, нарум'я́нитися, підрум'я́нитися, набіли́тися, нафа́бритися. Пані в покоях — пудриться коло дзеркала, фарбується (С. Васильченко); (Галя:) Наталя й Аделя мов побожеволіли: миються, біляться, малюються, зодягаються, чепуряться (Є. Кротевич); Їй було весело, було весело й чабанам, що дивились з цікавістю, як вона.. на видноті у всіх підфарбовується (О. Гончар); Моя сусідка Інна, що теж носить на голові копицю і розмальовується, каже, що я нібито старосвітська дівка, що в мене відсталі погляди (В. Речмедін); Актори почали мазатися, як кому подобалось. Публіка стала була вимагати, щоб учителька дозволила й їм намазатися хоч однією сажею (С. Васильченко); Я рум'янцю не купую, ним не рум'янюся (коломийка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білитися — біли́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. білитися — [б'ілитиес'а] -л'ус'а, -лиес':а, -лиец':а, -л'ац':а; нак. -лис'а, -л'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. білитися — білюся, білишся, недок. 1》 Пас. до білити 1). 2》 Ставати білим внаслідок дії сонця і води. 3》 Чисто вмиватися. || Покривати обличчя білилами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. білитися — БІЛИ́ТИСЯ, білю́ся, бі́лишся, недок. 1. Пас. до біли́ти 1. Прихорошується [місто] .. Фарбується, білиться, миється... (Остап Вишня); Хати бойківські не білилися, оскільки в них ще довго було курне опалення (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. білитися — БІЛИ́ТИСЯ, білю́ся, бі́лишся, недок. 1. Пас. добіли́ти 1. Прихорошується [місто] до Першого травня. Фарбується, білиться, миється… (Вишня, І, 1956, 345). 2. Ставати білим внаслідок дії сонця і води. Словник української мови в 11 томах
  6. білитися — Білитися, -люся, -лишся гл. 1) Бѣлиться. На траві білиться три шматки полотна. 2) Убѣляться (умываясь). Встала дівчина раненько, білилася біленько. Чуб. V. 1082. Словник української мови Грінченка