білитися
БІЛИ́ТИСЯ, білю́ся, бі́лишся, недок.
1. Пас. до біли́ти 1.
Прихорошується [місто] .. Фарбується, білиться, миється... (Остап Вишня);
Хати бойківські не білилися, оскільки в них ще довго було курне опалення (з наук.-попул. літ.).
2. Ставати білим унаслідок дії сонця і води.
За зеленими вербами, на траві білиться три шматки полотна (І. Нечуй-Левицький);
Він марив землею свого дитинства, тими лужками, на яких білились полотна і репались ноги (М. Стельмах).
3. Чисто вмиватися.
Встала дівчина раненько, білилася біленько (П. Чубинський);
// Покривати обличчя білилами.
[Галя:] Наталя й Аделя мов побожеволіли: миються, біляться, малюються, зодягаються, чепуряться... (Є. Кротевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білитися — біли́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- білитися — [б'ілитиес'а] -л'ус'а, -лиес':а, -лиец':а, -л'ац':а; нак. -лис'а, -л'іц':а Орфоепічний словник української мови
- білитися — білюся, білишся, недок. 1》 Пас. до білити 1). 2》 Ставати білим внаслідок дії сонця і води. 3》 Чисто вмиватися. || Покривати обличчя білилами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білитися — ФАРБУВА́ТИСЯ (перев. косметичними засобами), МАЛЮВА́ТИСЯ, НАФАРБО́ВУВАТИСЯ, ПІДФАРБО́ВУВАТИСЯ, ПІДМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ПІДМА́ЗУВАТИСЯ розм. (злегка або ще раз); РОЗМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МА́ЗАТИСЯ розм., НАМА́ЗУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- білитися — БІЛИ́ТИСЯ, білю́ся, бі́лишся, недок. 1. Пас. добіли́ти 1. Прихорошується [місто] до Першого травня. Фарбується, білиться, миється… (Вишня, І, 1956, 345). 2. Ставати білим внаслідок дії сонця і води. Словник української мови в 11 томах
- білитися — Білитися, -люся, -лишся гл. 1) Бѣлиться. На траві білиться три шматки полотна. 2) Убѣляться (умываясь). Встала дівчина раненько, білилася біленько. Чуб. V. 1082. Словник української мови Грінченка