білити
БІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, недок., що.
1. Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін.
А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила (Я. Щоголів);
Від ранку й до ранку – стук, грюк, хлюпанина; метуть, білять, миють, краскою криють... (Панас Мирний);
Сестри білять яблуні в саду, Мати білять хату та у хаті (М. Вінграновський);
Стіни хат із колод всередині тинькують, білять вапном чи білою глиною (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Зима у грудні білить віти (А. Малишко).
2. Доводити до білого кольору, вибілювати у воді й на сонці (полотно, пряжу і т. ін.).
Над Черемошем дівчата полотна та пряжі білють [білять], перуть, жартують та регочуться (Марко Черемшина);
Вузькі мужицькі ниви вилискуються до сонця, як полотна, що їх ґаздині білять (Б. Лепкий);
З якого білого полотна ці сорочки пошиті!.. Скільки разів у воду вмочали та розстилали на траві зеленій, щоб своїми променями сонце його білило! (А. Хижняк);
А потім вона [Редьчиха] піде до когось іншого й зауважить, що полотно так не білять (Ю. Мушкетик).
3. Робити чистим, білим, умиваючись.
Дівка Катерина личенько білила (П. Чубинський);
// Робити блідим.
Той легкий дим .. п'є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- білити — біли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- білити — БІЛИТИ – БІЛІТИ – БІЛІТИСЯ – БІЛІШАТИ Білити, -лю, -лиш, перех. Робити щось білим, фарбувати, забарвлювати в білий колір тощо. Настя стала на лежанці і почала білити грубу (І. Літературне слововживання
- білити — Оббілювати, (хату) д. малювати, (вапном) білувати; (полотно) вибілювати. Словник синонімів Караванського
- білити — білю, білиш, недок., перех. 1》 Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. 2》 Доводити до білого кольору, вибілювати у воді й на сонці (полотно і т. ін.). 3》 Робити чистим, білим, умиваючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білити — (полотно) бліхувати, побліхувати, вибліховувати, виблібліхувати, повибліховувати, збліховувати, збліхувати, позбліховувати, набліховувати, набліхувати, понабліховувати, (стіну) вапнувати, повапнувати, вивапновувати, вивапнувати, повивапновувати, звапнувати, позвапновувати Словник чужослів Павло Штепа
- білити — див. мазати Словник синонімів Вусика
- білити — МА́ЗАТИ (покривати шаром чогось рідкого або жирного; укривати шаром глини), МАСТИ́ТИ, ЗМА́ЩУВАТИ, ЗМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЩУВАТИ, ВИМА́ЗУВАТИ, ВИМА́ЩУВАТИ, ШМАРУВА́ТИ (ОБШМАРО́ВУВАТИ) (взагалі щось чим-небудь); МА́СЛИТИ (маслом); НАМА́ЗУВАТИ... Словник синонімів української мови
- білити — Біли́ти, білю́, бі́лиш, бі́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- білити — БІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, недок., перех. 1. Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила (Щог. Словник української мови в 11 томах
- білити — Білити, -лю, -лиш гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. МВ. шити-білити — завтра великдень. посл. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. Шух. І. 254. Словник української мови Грінченка