1. Словник української мови у 20 томах

білина

БІЛИНА́, и́, ж., рідко.

Те саме, що білизна́ 1.

Густий чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшував білину її лиця (І. Нечуй-Левицький);

І знову над лугом прозорим Ясніє берез білина (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білина — білина́ іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. білина — БІЛИНА́, и́, ж., рідко. Те саме, що білизна́. Густий чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшував білину її лиця (Н.-Лев., І, 1956, 188); І знову над лугом прозорим Ясніє берез білина (Мал., II, 1956, 283). Словник української мови в 11 томах
  3. білина — Білина, -ни ж. Бѣлизна. Чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшав білину її лиця. Левиц. І. 272. Словник української мови Грінченка