білина
Білина, -ни
ж. Бѣлизна. Чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшав білину її лиця. Левиц. І. 272.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білина — білина́ іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- білина — БІЛИНА́, и́, ж., рідко. Те саме, що білизна́ 1. Густий чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшував білину її лиця (І. Нечуй-Левицький); І знову над лугом прозорим Ясніє берез білина (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах
- білина — БІЛИНА́, и́, ж., рідко. Те саме, що білизна́. Густий чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшував білину її лиця (Н.-Лев., І, 1956, 188); І знову над лугом прозорим Ясніє берез білина (Мал., II, 1956, 283). Словник української мови в 11 томах