1. Словник української мови в 11 томах

білити

БІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, недок., перех.

1. Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін.

А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила (Щог., Поезії, 1958, 146);

Від ранку й до ранку — стук, грюк, хлюпанина; метуть, білять, миють, краскою криють… (Мирний, III, 1954, 255);

*Образно. Зима у грудні білить віти (Мал., Любов, 1946, 53).

2. Доводити до білого кольору, вибілювати у воді і на сонці (полотно і т. ін.).

Над Черемошем дівчата полотна та пряжі білють [білять], перуть, жартують та регочуться (Черемш., Тв., 1960, 345);

З якого білого полотна ці сорочки пошиті!.. Скільки разів у воду вмочали та розстилали на траві зеленій, щоб своїми променями сонце його білило! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 520).

3. Робити чистим, білим, умиваючись.

Дівка Катерина личенько білила (Чуб., V, 1874, 574);

// Робити блідим.

Той легкий дим.. п’є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу (Л. Укр., І, 1951, 236).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білити — біли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. білити — БІЛИТИ – БІЛІТИ – БІЛІТИСЯ – БІЛІШАТИ Білити, -лю, -лиш, перех. Робити щось білим, фарбувати, забарвлювати в білий колір тощо. Настя стала на лежанці і почала білити грубу (І. Літературне слововживання
  3. білити — Оббілювати, (хату) д. малювати, (вапном) білувати; (полотно) вибілювати. Словник синонімів Караванського
  4. білити — білю, білиш, недок., перех. 1》 Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. 2》 Доводити до білого кольору, вибілювати у воді й на сонці (полотно і т. ін.). 3》 Робити чистим, білим, умиваючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. білити — (полотно) бліхувати, побліхувати, вибліховувати, виблібліхувати, повибліховувати, збліховувати, збліхувати, позбліховувати, набліховувати, набліхувати, понабліховувати, (стіну) вапнувати, повапнувати, вивапновувати, вивапнувати, повивапновувати, звапнувати, позвапновувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. білити — БІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, недок., що. 1. Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила (Я. Щоголів); Від ранку й до ранку – стук, грюк, хлюпанина; метуть, білять, миють, краскою криють... Словник української мови у 20 томах
  7. білити — див. мазати Словник синонімів Вусика
  8. білити — МА́ЗАТИ (покривати шаром чогось рідкого або жирного; укривати шаром глини), МАСТИ́ТИ, ЗМА́ЩУВАТИ, ЗМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЩУВАТИ, ВИМА́ЗУВАТИ, ВИМА́ЩУВАТИ, ШМАРУВА́ТИ (ОБШМАРО́ВУВАТИ) (взагалі щось чим-небудь); МА́СЛИТИ (маслом); НАМА́ЗУВАТИ... Словник синонімів української мови
  9. білити — Біли́ти, білю́, бі́лиш, бі́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. білити — Білити, -лю, -лиш гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. МВ. шити-білити — завтра великдень. посл. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. Шух. І. 254. Словник української мови Грінченка