білити

БІЛИТИ – БІЛІТИ – БІЛІТИСЯ – БІЛІШАТИ

Білити, -лю, -лиш, перех. Робити щось білим, фарбувати, забарвлювати в білий колір тощо. Настя стала на лежанці і почала білити грубу (І.Нечуй-Левицький); Ой напряла полотна Од порога до вікна, Постелила на воді, Щоб білили лебеді (пісня); Нехай старість передчасно не білить морозом-сивиною твою голову (А.Головко); Дівка Катерина личенько білила (пісня).

Біліти, неперех. Ставати білим, білішим; виділятися білим кольором, виднітися (про щось біле). Зоря розсвітало, день почав біліти (Марко Вовчок); Хлопець то червоніє, то біліє (Б.Грінченко); В саду біліють колонади Над пишним берегом Дніпра (Г.Чупринка); Геть-геть біліють гостроверхі намети козацького табору коло Чигирина (Д.Мордовець); Біліють, як білі лілеї, квітки, І мають, як крила, на їх пелюстки (О.Олесь).

Білітися. Виділятися білим кольором, виднітися (про щось біле). Скрізь на полянці біліються тріски (М.Черемшина); Понад ставом білілися крізь туман хатки (Панас Мирний).

Білішати. Ставати білішим. Маруся., не помічала, як потроху білішали перед нею стіни, піч (Б.Грінченко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

білити — біли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
білити — Оббілювати, (хату) д. малювати, (вапном) білувати; (полотно) вибілювати. Словник синонімів Караванського
білити — білю, білиш, недок., перех. 1》 Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. 2》 Доводити до білого кольору, вибілювати у воді й на сонці (полотно і т. ін.). 3》 Робити чистим, білим, умиваючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
білити — (полотно) бліхувати, побліхувати, вибліховувати, виблібліхувати, повибліховувати, збліховувати, збліхувати, позбліховувати, набліховувати, набліхувати, понабліховувати, (стіну) вапнувати, повапнувати, вивапновувати, вивапнувати, повивапновувати, звапнувати, позвапновувати Словник чужослів Павло Штепа
білити — БІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, недок., що. 1. Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила (Я. Щоголів); Від ранку й до ранку – стук, грюк, хлюпанина; метуть, білять, миють, краскою криють... Словник української мови у 20 томах
білити — див. мазати Словник синонімів Вусика
білити — МА́ЗАТИ (покривати шаром чогось рідкого або жирного; укривати шаром глини), МАСТИ́ТИ, ЗМА́ЩУВАТИ, ЗМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЩУВАТИ, ВИМА́ЗУВАТИ, ВИМА́ЩУВАТИ, ШМАРУВА́ТИ (ОБШМАРО́ВУВАТИ) (взагалі щось чим-небудь); МА́СЛИТИ (маслом); НАМА́ЗУВАТИ... Словник синонімів української мови
білити — Біли́ти, білю́, бі́лиш, бі́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
білити — БІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, недок., перех. 1. Робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила (Щог. Словник української мови в 11 томах
білити — Білити, -лю, -лиш гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. МВ. шити-білити — завтра великдень. посл. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. Шух. І. 254. Словник української мови Грінченка