вертун

Значення в інших словниках

1. вертун — верту́н 1 іменник чоловічого роду, істота про людину верту́н 2 іменник чоловічого роду, істота голуб верту́н 3 іменник чоловічого роду печиво верту́н 4 іменник чоловічого роду хвороба Орфографічний словник української мови
2. вертун — I -а, ч. 1》 Неспокійна, непосидюча, вертлява людина. 2》 Голуб штучно виведеної породи, що може у польоті перекидатися через голову або крило. Сосновий вертун — хвороба молодих сосен, що проявляється у викривленні пагонів. II див. вертуни. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вертун — ВЕРТУ́Н¹, а́, ч. 1. розм. Той, хто вертиться, крутиться. Він [метелик] був такий вертун, такий насмішник, так виводив мене по двору, поки я не спіймав його (В. Близнець). 2. розм. Той, хто відзначається неспокоєм, непосидючістю; крутько. Словник української мови у 20 томах
4. вертун — див. вир; жвавий Словник синонімів Вусика
5. вертун — НЕПОСИ́ДА розм. (непосидюча людина), НЕПОСИ́ДЬКО розм. рідше; ДЗИ́ГА розм., ВЕРТУ́Н розм., КРУТЬКО́ розм. рідше (швидка в рухах, вертлява людина); ВЕРТУ́ХА розм. (про дівчину, жінку). Був це хлопець жвавий, за що і прозивався в школі "непосидою" (І. Словник синонімів української мови
6. вертун — ВЕРТУ́Н¹, а́, ч. 1. Неспокійна, непосидюча, вертлява людина. [Євдокія Корніївна:] На всі Кожум’яки не було тоді такого вертуна, як ти (Н.-Лев., II, 1956, 473). 2. Голуб штучно виведеної породи, що може у польоті перекидатися через голову або крило. Словник української мови в 11 томах
7. вертун — Вертун, -на м. Названіе хитраго вола. КС. 1898. VII. 46. Словник української мови Грінченка