випирати

1. витискувати, витискати, витиснути, повитискувати, повитискати, випихати, випхнути, повипихати

2. це білизну

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випирати — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  2. випирати — випира́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. випирати — див. виганяти Словник синонімів Вусика
  4. випирати — ВИПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПЕРТИ, пру, преш; мин. ч. ви́пер, ла, ло; док. 1. тільки недок. Видаватися, виступати наперед, назовні; випинатися. Словник української мови у 20 томах
  5. випирати — -аю, -аєш, недок., виперти, -пру, -преш; мин. ч. випер, -ла, -ло; док., перех., розм. 1》 Грубо проганяти, випроваджувати силоміць кого-небудь звідкись. || Натискуючи, виламувати, викидати, видаляти що-небудь звідкись. 2》 тільки недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. випирати — Випира́ти, -ра́ю, -ра́єш; ви́перти, ви́пру, ви́преш; ви́пер, ви́перла; ви́при, ви́пріть випира́ти, -ра́ю, -ра́єш; ви́прати, ви́перу, -переш; ви́прав, ви́прала; ви́пери, ви́періть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. випирати — випира́є дух, безос. Дуже важко дихається. Душить її, під серце підступає, у грудях давить, дух випирає... (Панас Мирний); Холодний поміст давив мою щоку, перед очима я бачив чобіт, великий, мокрий, а на мені вага — коліна, руки, аж випирало дух... (М. Фразеологічний словник української мови
  8. випирати — ВИПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПЕРТИ, пру, преш; мин. ч. ви́пер, ла, ло; док., перех., розм. 1. Грубо проганяти, випроваджувати силоміць кого-небудь звідкись. [Недоросток:] Ти мені не завдавай брехні, бо.. з хати в шию випру! (Вас. Словник української мови в 11 томах