відманювати

Значення в інших словниках

1. відманювати — відма́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. відманювати — див. відманити. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відманювати — ВІДМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМАНИ́ТИ, аню́, а́ниш, док., кого, що і без прям. дод. Манячи, заманюючи, відводити від кого-, чого-небудь. Маркові, щоб добутися до гуртового казана, доводиться або пролазити попід руками, або хапати через голови. Словник української мови у 20 томах
4. відманювати — ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось), ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. — Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад... Словник синонімів української мови
5. відманювати — ВІДМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМАНИ́ТИ, аню́, а́ниш, док., перех. Манячи, відводити від чого-небудь. Що я наближусь, вона [пташка] знов пурхне, і відманила від села (Барв., Опов.., 1902, 352). Словник української мови в 11 томах
6. відманювати — Відманювати, -нюю, -єш сов. в. відмани́ти, -ню́, -ниш, гл. Отвлекать, отвлечь отъ чего, переманивать, переманить отъ чего. Що я наближусь, вона знов пурхне, і відманила від села. Г. Барв. 352. Словник української мови Грінченка