віник

Мітла, мітелка, мітелочка, деркач, деркачик

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віник — до нови́х (зеле́них, тре́тіх, сьо́мих) ві́ників, зі сл. пам’ята́ти, зга́дувати і под. Дуже довго, тривалий період. (Павло:) Ну, стружіть, ноги, прудчіш, — бо як доженуть, то всиплють таких, що й до нових віників згадуватиму!.. (М. Фразеологічний словник української мови
  2. віник — ві́ник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. віник — ВІ́НИК (зв'язаний жмуток віниччя, лозин, тонких гіллячок і т. ін. для підмітання); ДЕРКА́Ч, ДРЯПА́К (стертий); МІТЛА́, МІТО́ВКА діал. (віник на довгій палиці); МІТЕ́ЛКА (м'який віник з волотків очерету). Мотря замітала сіни. Словник синонімів української мови
  4. віник — Віничок, деркач, деркачик, дряпак, метілка, метілочка Приповідки: До нових віників пам'ятатиму! Словник синонімів Вусика
  5. віник — (-а) ч.; комп. Те саме, що вінт. БСРЖ, 92; Синишин, 25. Словник жарґонної лексики української мови
  6. віник — віник вул. 1. знев. міліціонер (м) 2. гітара (м)|| = весло Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. віник — Ві́ник, -ка, -кові, на -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. віник — ВІ́НИК, а, ч. Зв'язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання, обмітання чого-небудь. Ухопила [Оксана] віник та давай хату мести... (Г. Квітка-Основ'яненко); Мотря замітала сіни. Вона кинула об землю віником і побігла до печі (І. Словник української мови у 20 томах
  9. віник — А, ч. 1. знев. Букет. Хто це тобі такий віник подарував? 2. нарк. Марихуана. Словник сучасного українського сленгу
  10. віник — [в’іниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  11. віник — Віник, -ка м. 1) Вѣникъ. Не шелести, як віник по хаті. Ном. № 3164. Пам'ятатиме до нових віників. Ном. № 3646. 2) Названіе вола, часто махающаго хвостомъ. КС. 1898. VII. 46. ум. віничок. Словник української мови Грінченка
  12. віник — Буде пам’ятати до нових віників. Надовго запам'ятає. Приповідки або українсько-народня філософія
  13. віник — -а, ч. Зв'язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання долівки, підлоги, обмітання чого-небудь тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  14. віник — ВІ́НИК, а, ч. Зв’язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання долівки, підлоги, обмітання чого-небудь тощо. Ухопила [Оксана] віник та давай хату мести… (Кв.-Осн., II, 1956, 431); Ряженко обмів у сінях віником чоботи, збив шапкою сніг з чумарки (Мик. Словник української мови в 11 томах