віник

до нови́х (зеле́них, тре́тіх, сьо́мих) ві́ників, зі сл. пам’ята́ти, зга́дувати і под. Дуже довго, тривалий період. (Павло:) Ну, стружіть, ноги, прудчіш, — бо як доженуть, то всиплють таких, що й до нових віників згадуватиму!.. (М. Кропивницький); Щось забули ви, Маркіяне Левковичу, про мене, сиротину. Мабуть, до нових віників доведеться все виглядати (Л. Гроха); Тож і виклич його до свого кабінету, постав перед собою, висповідай так, щоб до зелених віників пам’ятав (М. Ю. Тарновський); — Який Сашко? — аж звився хлопець.— Сашко Глушак? От наб’ю я йому морду, щоб не ліз у чужі справи, так і ти, і він до сьомих віників не забудете (В. Собко); // На тривалий час; надовго. — Але ж ми, Настечко, добре йому дали — до нових віників запам’ятає! — втішає її братик (М. Стельмах); Макуха запевняв, що боятися нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса (до лісу) з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

під ві́ник (під ві́ничок). Повністю, до кінця. То пан завжди давав рощот (розрахунок), а тепер хлібороби дали панові рощот. Та ще як дали! За одну ніч підчистили пана, і комори, і обори під віничок — забрали все в нього (М. Стельмах).

почеса́ти бере́зовим ві́ником кого. Побити, відшмагати кого-небудь різками. — Он учора нахвалялись (пані), що як ще раз ви будете отак зачісані, то мене на конюшню одішлють. — А то ж задля чого? — зацікавившись, допитуюся я.— Щоб конюх Тришка березовим віником почесав (Панас Мирний).

скуштува́ти (покуштува́ти) ві́ника (ки́я, лози́ни, рі́зок, нагаї́в і т. ін.). Бути побитим чим-небудь. Хоч і горілкою мати витерли, і чаєм з липовим цвітом напоїли, та проте довелося і віника скуштувати, і в кутку постояти (Остап Вишня); — Може, ти мене заведеш у такий двір, що й коляки скуштую... — Та в такий же то й думка завести, — жартує Чіпка (Панас Мирний); А що різок покуштують, так усі — нехай уже будуть певні… (А. Головко).

хоч ві́ником мети́. Нема нікого, нічого, зовсім порожньо десь. Пусто було і на Ринковій площі, хоч мети віником (П. Козланюк).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віник — ві́ник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. віник — [в’іниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. віник — Мітла, мітелка, мітелочка, деркач, деркачик Словник чужослів Павло Штепа
  4. віник — -а, ч. Зв'язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання долівки, підлоги, обмітання чого-небудь тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. віник — ВІ́НИК, а, ч. Зв'язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання, обмітання чого-небудь. Ухопила [Оксана] віник та давай хату мести... (Г. Квітка-Основ'яненко); Мотря замітала сіни. Вона кинула об землю віником і побігла до печі (І. Словник української мови у 20 томах
  6. віник — віник вул. 1. знев. міліціонер (м) 2. гітара (м)|| = весло Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. віник — Буде пам’ятати до нових віників. Надовго запам'ятає. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. віник — А, ч. 1. знев. Букет. Хто це тобі такий віник подарував? 2. нарк. Марихуана. Словник сучасного українського сленгу
  9. віник — (-а) ч.; комп. Те саме, що вінт. БСРЖ, 92; Синишин, 25. Словник жарґонної лексики української мови
  10. віник — Віничок, деркач, деркачик, дряпак, метілка, метілочка Приповідки: До нових віників пам'ятатиму! Словник синонімів Вусика
  11. віник — ВІ́НИК (зв'язаний жмуток віниччя, лозин, тонких гіллячок і т. ін. для підмітання); ДЕРКА́Ч, ДРЯПА́К (стертий); МІТЛА́, МІТО́ВКА діал. (віник на довгій палиці); МІТЕ́ЛКА (м'який віник з волотків очерету). Мотря замітала сіни. Словник синонімів української мови
  12. віник — Ві́ник, -ка, -кові, на -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. віник — ВІ́НИК, а, ч. Зв’язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання долівки, підлоги, обмітання чого-небудь тощо. Ухопила [Оксана] віник та давай хату мести… (Кв.-Осн., II, 1956, 431); Ряженко обмів у сінях віником чоботи, збив шапкою сніг з чумарки (Мик. Словник української мови в 11 томах
  14. віник — Віник, -ка м. 1) Вѣникъ. Не шелести, як віник по хаті. Ном. № 3164. Пам'ятатиме до нових віників. Ном. № 3646. 2) Названіе вола, часто махающаго хвостомъ. КС. 1898. VII. 46. ум. віничок. Словник української мови Грінченка