гемон

Значення в інших словниках

1. гемон — ге́мон іменник чоловічого роду, істота демон розм. Орфографічний словник української мови
2. гемон — -а, ч., фам. Те саме, що демон. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гемон — ГЕ́МОН, а, ч., розм. Те саме, що де́мон¹. – Гемони згуртовано пристали .. – душити нас (В. Барка); // розм. Уживається як лайливе слово. – Відчитала їх, гемонів, як сама хотіла, аж полегшало на душі (О. Гончар); – Решту [грошей] .. Антону віддасть, а той проп'є, гемон (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
4. гемон — див. чорт Словник синонімів Вусика
5. гемон — ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КА розм., ГА́СПИД (А́СПИД) розм., ГАСПИДЯ́КА підсил. розм., ДІ́ДЬКО розм., КУЦА́К розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦА́Н розм., КУЦЬ розм., АНТИ́ПКО діал., А́РІДНИК діал., МОЛЬФА́Р (МОЛФА́Р) діал. Словник синонімів української мови
6. гемон — ГЕ́МОН, а, ч., фам. Те саме, що де́мон; // Уживається, як лайливе слово. — Відчитала їх, гемонів, як сама хотіла, аж полегшало на душі (Гончар, II, 1954, 219); — А решту [грошей].. Антону віддасть, а той проп’є, гемон (Збан., Малин. дзвін, 1958, 201). Словник української мови в 11 томах
7. гемон — Гемон, -на м. Демонъ. Грин. II. 11. — Употребляется какъ бранное слово. ув. гемоняка. Словник української мови Грінченка