1. Словник чужослів Павло Штепа

гласити

Голосити, виголошувати, виголосити, повиголошувати, оголошувати, оголосити, пооголошувати, проголошувати, проголосити, попроголошувати, розголошувати, розголосити, порозголошувати, звіщати, звістити, позвіщати, оповіщати, оповістити, пооповіщати, сповіщати, сповістити, посповіщати, звідомляти, звідомити, позвідомляти, повідомляти, повідомити, поповідомляти, див. говорити

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гласити — гласи́ти дієслово недоконаного виду промовляти щось дуже важливе; говорити, стверджувати книжн. Орфографічний словник української мови
  2. гласити — ГЛАСИ́ТИ, глашу́, гласи́ш, недок., що, книжн. Промовляти щось дуже важливе; говорити, стверджувати. – Довгий ряд років зуміє змінити ім'я, зовнішність, характер і долю, здається, так гласить Платонова мудрість (Іван Ле); Морський закон гласить... Словник української мови у 20 томах
  3. гласити — див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. гласити — ПРОГОЛО́ШУВАТИ (офіційно сповіщати про початок, настання, створення чогось; обрання, призначення когось на відповідальний пост тощо), ДЕКЛАРУВА́ТИ, ПРОКЛАМУВА́ТИ, ГЛАСИ́ТИ заст. — Док.: проголоси́ти, декларува́ти, прокламува́ти. Словник синонімів української мови
  5. гласити — ГЛАСИ́ТИ, глашу́, гласи́ш, недок., перех., книжн. Мати в собі якесь твердження; говорити, стверджувати. — Довгий ряд років зуміє змінити ім’я, зовнішність, характер і долю, здається, так гласить Платанова мудрість (Ле, Міжгір’я, 1953, 37)... Словник української мови в 11 томах
  6. гласити — Гласити, -шу, -сиш гл. Возглашать. Слава в вишніх Богу, ангели гласять. Чуб. ІІІ. 341. Словник української мови Грінченка