1. Словник української мови у 20 томах

гласити

ГЛАСИ́ТИ, глашу́, гласи́ш, недок., що, книжн.

Промовляти щось дуже важливе; говорити, стверджувати.

– Довгий ряд років зуміє змінити ім'я, зовнішність, характер і долю, здається, так гласить Платонова мудрість (Іван Ле);

Морський закон гласить: сам погибай, а товариша виручай (В. Собко);

// заст. Урочисто проголошувати.

– Віруйте і гиньте! – пророки гласять (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гласити — гласи́ти дієслово недоконаного виду промовляти щось дуже важливе; говорити, стверджувати книжн. Орфографічний словник української мови
  2. гласити — Голосити, виголошувати, виголосити, повиголошувати, оголошувати, оголосити, пооголошувати, проголошувати, проголосити, попроголошувати, розголошувати, розголосити, порозголошувати, звіщати, звістити, позвіщати, оповіщати, оповістити, пооповіщати... Словник чужослів Павло Штепа
  3. гласити — див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. гласити — ПРОГОЛО́ШУВАТИ (офіційно сповіщати про початок, настання, створення чогось; обрання, призначення когось на відповідальний пост тощо), ДЕКЛАРУВА́ТИ, ПРОКЛАМУВА́ТИ, ГЛАСИ́ТИ заст. — Док.: проголоси́ти, декларува́ти, прокламува́ти. Словник синонімів української мови
  5. гласити — ГЛАСИ́ТИ, глашу́, гласи́ш, недок., перех., книжн. Мати в собі якесь твердження; говорити, стверджувати. — Довгий ряд років зуміє змінити ім’я, зовнішність, характер і долю, здається, так гласить Платанова мудрість (Ле, Міжгір’я, 1953, 37)... Словник української мови в 11 томах
  6. гласити — Гласити, -шу, -сиш гл. Возглашать. Слава в вишніх Богу, ангели гласять. Чуб. ІІІ. 341. Словник української мови Грінченка