гласний

ГЛА́СНИЙ¹, а, е.

Доступний для суспільного ознайомлення, обговорення і контролю; відкритий, публічний.

– Зазнала я таки і того гласного суда! Розсипала я на його [нього] чимало карбованчиків (І. Нечуй-Левицький);

До того ж – він був певен – тут ніхто не здійснює за ним гласного чи негласного “надзору”... (Л. Смілянський);

Позаду намету, біля напівпригаслого багаття сиділо кілька і серед них кметь, котрому велено бути сьогодні при ханові й робити гласними для всіх його повеління (Д. Міщенко).

ГЛА́СНИЙ², ного, ч., іст.

У царській Росії – член місцевого самоврядування.

Панства було повні хати: .. всі члени земства, чимало губернських гласних і Рубець між ними (Панас Мирний);

Гласні з міської думи систематично дебатували питання – чи будувати на Гусинці брук, чи ще трохи почекати (Б. Антоненко-Давидович);

Повітові земські зібрання складалися з гласних, обраних строком на три роки на трьох самостійних виборчих з'їздах (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гласний — гла́сний 1 прикметник прилюдний гла́сний 2 іменник чоловічого роду, істота депутат у царській Росії Орфографічний словник української мови
  2. гласний — зап., (суд) відкритий, публічний, вселюдний, привселюдний. Словник синонімів Караванського
  3. гласний — I -а, -е. Доступний для широкої громадськості; відкритий, публічний. Гласні слухання. Гласні торги — торги, при проведенні яких роздруковують пропозиції і оголошують їх основні умови. II -ного, ч. Член місцевого самоврядування в дореволюційній Росії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гласний — Голошений, оголошений, проголошений, голосний, оповіщений, вселюдний, прилюдний, відкритий Словник чужослів Павло Штепа
  5. гласний — ПРИЛЮ́ДНИЙ (який відбувається з допуском сторонніх осіб), ВІДКРИ́ТИЙ, ГЛА́СНИЙ заст. Українське хірургічне товариство влаштувало прилюдну лекцію молодої вченої про її успіхи в галузі грудинної хірургії (Л. Словник синонімів української мови
  6. гласний — ГЛА́СНИЙ¹, а, е. Приступний для широкої громадськості; відкритий, публічний. — Зазнала я таки і того гласного суда! Розсипала я на його чимало карбованчиків (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. гласний — Гласний, -ного м. Избранный голосованіемъ, гласный. Земський гласний. Словник української мови Грінченка