гласний

Значення в інших словниках

1. гласний — гла́сний 1 прикметник прилюдний гла́сний 2 іменник чоловічого роду, істота депутат у царській Росії Орфографічний словник української мови
2. гласний — I -а, -е. Доступний для широкої громадськості; відкритий, публічний. Гласні слухання. Гласні торги — торги, при проведенні яких роздруковують пропозиції і оголошують їх основні умови. II -ного, ч. Член місцевого самоврядування в дореволюційній Росії. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гласний — Голошений, оголошений, проголошений, голосний, оповіщений, вселюдний, прилюдний, відкритий Словник чужослів Павло Штепа
4. гласний — ГЛА́СНИЙ¹, а, е. Доступний для суспільного ознайомлення, обговорення і контролю; відкритий, публічний. – Зазнала я таки і того гласного суда! Розсипала я на його [нього] чимало карбованчиків (І. Словник української мови у 20 томах
5. гласний — ПРИЛЮ́ДНИЙ (який відбувається з допуском сторонніх осіб), ВІДКРИ́ТИЙ, ГЛА́СНИЙ заст. Українське хірургічне товариство влаштувало прилюдну лекцію молодої вченої про її успіхи в галузі грудинної хірургії (Л. Словник синонімів української мови
6. гласний — ГЛА́СНИЙ¹, а, е. Приступний для широкої громадськості; відкритий, публічний. — Зазнала я таки і того гласного суда! Розсипала я на його чимало карбованчиків (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
7. гласний — Гласний, -ного м. Избранный голосованіемъ, гласный. Земський гласний. Словник української мови Грінченка