глас
ГЛАС, у, ч., заст.
1. Голос (у 1 знач.).
Та чого ж це так у славному сотенному мiстечковi, у Конотопi, чого так стало тихо i смутно, що не чути нiякого нi вiд кого гласу? (Г. Квітка-Основ'яненко);
Аж ось учувсь йому знайомий глас. Він долинув крізь полум'я бурхливе... (М. Старицький);
Глас Мелхиседека задзвенів такою міддю, що пан обозний аж навіть підвівся і слухав стоячи (О. Ільченко).
2. рел.-церк. Назва ладу в церковній музиці, а також назва мотивів, що складають систему церковного співу.
– Я таки був при службі, – співав гласів, і піп мені не платив (Марко Вовчок);
В одній хвилі і коломийки задробить [наймит Василь], і думки затягне, і весільної, і .. гласів церковних (І. Франко);
Побачивши мене, о. Василь хитнув їй головою, пішов, наспівуючи глас (С. Васильченко).
◇ Го́лос (глас) вола́ючого (вопію́щого) в пусте́лі (рідко в пусти́ні) див. го́лос;
(1) Тру́бний глас – за християнським віровченням – звук труби архангела в день Cтрашного суду.
Новий Завіт неоднократно звіщає про те, що наступить день, коли Ісус Христос при трубному гласі, з силою і славою великою повернеться на землю (з рел.-церк. літ.);
* Образно. Страшний крик, стенання, передсмертні благальні зойки – все зливалося в трубному гласі останньої біди (Г. Колісник).
Значення в інших словниках
- глас — глас 1 іменник чоловічого роду голос книжн. глас 2 іменник чоловічого роду мотив у церковному співі Орфографічний словник української мови
- глас — І голос 1. Сукупність текстів змінних частин богослужінь тижневого кола, які протягом одного тижня виконують на одну мелодію; 2. Мелодія, на яку виконують зазначені богослужіння Словник церковно-обрядової термінології
- глас — (давньослов’янське — голос) — в давньому церковному співі — ряд діатонічних поспівок, пов’язаних з певними ділянками церковного звукоряду. Вісім Г. утворювали систему осмогласія, яка охоплювала весь основний фонд поспівок церковного співу. Словник-довідник музичних термінів
- глас — го́лос (глас) вола́ючого (вопію́щого) в пусте́лі (в пусти́ні), книжн. Даремні думки, поклики, що залишаються без відповіді, без уваги. Фразеологічний словник української мови
- глас — ГО́ЛОС (звуки, які видає людина, деякі тварини), ГЛАС заст., поет.; ГОЛОСИ́НА розм., ГОЛОСИ́ЩЕ розм. (сильний або грубий). Заніміли, поникли, погасли ліси, І людські, і пташині мовчать голоси (М. Рильський); Аж ось чую тихий глас матушки моєї (Я. Словник синонімів української мови
- глас — ГЛАС, у, ч., заст. 1. Голос (у 1 знач.). Аж ось учувсь йому знайомий глас. Він долинув крізь полум’я бурхливе… (Стар., Вибр., 1959, 20); Глас Мелхиседека задзвенів такою міддю, що пан обозний аж навіть підвівся і слухав стоячи (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
- глас — Глас, -су м. 1) = голос 1. Ном. № 1937. Почула його глас. Грин. І. 120. Коло їх двора а ні гласу. МВ. (О. 1862. І. 96). 2) Въ церковномъ пѣніи: гласъ. Затягнув на шестий глас. Ном. № 12442. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. Г. Барв. 197. 3) Звукъ. (К. Михальчукъ). Словник української мови Грінченка