горлань

Значення в інших словниках

1. горлань — горла́нь іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. горлань — Крикун, верещака; горлопан, горлач, горлай. Словник синонімів Караванського
3. горлань — -я, ч., розм. Той, хто горлає (у 1 знач.); крикун. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. горлань — ГОРЛА́НЬ, я́, ч., розм. Той, хто горлає (у 1 знач.); крикун. – Чи по неволі, чи по волі? – Кричить аркадський їм горлань. – Родились в небі чи – чи долі? Чи мир нам везете, чи брань? (І. Словник української мови у 20 томах
5. горлань — див. крикливий Словник синонімів Вусика
6. горлань — КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм. Словник синонімів української мови
7. горлань — ГОРЛА́НЬ, я́, ч., розм. Той, хто горлає (у 1 знач.); крикун. — Ох, якби була я злюча, Та на те ще й волю мала, Я б сьому горланю-півню, Певно, голову зірвала! (Щог., Поезії, 1958,255); До вечірньої зорі сперечалися, поки вгамували горланів, обрали Теклю на бригадира (Горд., І, 1959, 352). Словник української мови в 11 томах
8. горлань — Горлань, -ня м. Крикунъ. Чи по неволі, чи по волі? Кричить аркадський їм горлань. Котл. Ен. V. 11. Словник української мови Грінченка