1. Словник чужослів Павло Штепа

горювати

1. банувати, забанувати, побанувати, убанувати, журитися, зажурюватися, зажуритися, скімліти, заскімліти, поскімліти, скніти, заскніти, поскніти, проскніти, сумувати, засумовувати, засумувати, пересумовувати, пересумувати, посумувати, тужити, затужити, протужити, потужити

2. бідькатися, набідькатися, побідькатися, пробідькатися, бідувати, набідуватися, перебідувати, пробідувати, побідувати, поневірюватися, поневірятися

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горювати — горюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. горювати — Сумувати, журитися, смутитися; (за ким) тужити, засмучуватися <�вдаватися в тугу> через кого; (у злиднях) бідувати, поневірятися. Словник синонімів Караванського
  3. горювати — -юю, -юєш, недок. Зазнавати почуття журби, суму; сумувати, печалитися. || за ким, по кому. Сумувати, тужити через відсутність кого-небудь, втрату когось. || Жити в горі; бідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горювати — ГОРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Зазнавати почуття журби, суму; сумувати, печалитися. Одного вечора .. удова Кармелиха прилягла у своїй хатці й лежачи думала та горювала, що то за біда така з її Івасем (Марко Вовчок); А в Путивлі кряче віща птиця. Словник української мови у 20 томах
  5. горювати — див. бідувати; жити; журитися Словник синонімів Вусика
  6. горювати — БІДУВА́ТИ (жити в біді, горі; зазнавати біди, горя), ГОРЮВА́ТИ підсил. Професор Стожар бідував без дочки (І. Нехода); — І дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові (М. Коцюбинський). — Пор. натерпі́тися, 1. поневіря́тися. Словник синонімів української мови
  7. горювати — Горюва́ти, -рю́ю, -рю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. горювати — ГОРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Зазнавати почуття журби, суму; сумувати, печалитися. Одного вечора .. удова Кармелиха прилягла у своїй хатці й лежачи думала та горювала, що то за біда така з її Івасем (Вовчок, І, 1955, 348); А в Путивлі кряче віща птиця. Словник української мови в 11 томах
  9. горювати — Горюва́ти, -рю́ю, -єш гл. Горевать, печалиться, бѣдствовать. Горювала я з тобою і без тебе буду. Мет. 103. Та мені докучило в світі горюючи. н. п. Употребляется возвратная форма безлично: горюється. Черниг. Не так живеться, як горюється. Мет. 246. Словник української мови Грінченка