горювати

Значення в інших словниках

1. горювати — горюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. горювати — -юю, -юєш, недок. Зазнавати почуття журби, суму; сумувати, печалитися. || за ким, по кому. Сумувати, тужити через відсутність кого-небудь, втрату когось. || Жити в горі; бідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горювати — 1. банувати, забанувати, побанувати, убанувати, журитися, зажурюватися, зажуритися, скімліти, заскімліти, поскімліти, скніти, заскніти, поскніти, проскніти, сумувати, засумовувати, засумувати, пересумовувати, пересумувати, посумувати, тужити, затужити... Словник чужослів Павло Штепа
4. горювати — ГОРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Зазнавати почуття журби, суму; сумувати, печалитися. Одного вечора .. удова Кармелиха прилягла у своїй хатці й лежачи думала та горювала, що то за біда така з її Івасем (Марко Вовчок); А в Путивлі кряче віща птиця. Словник української мови у 20 томах
5. горювати — див. бідувати; жити; журитися Словник синонімів Вусика
6. горювати — БІДУВА́ТИ (жити в біді, горі; зазнавати біди, горя), ГОРЮВА́ТИ підсил. Професор Стожар бідував без дочки (І. Нехода); — І дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові (М. Коцюбинський). — Пор. натерпі́тися, 1. поневіря́тися. Словник синонімів української мови
7. горювати — Горюва́ти, -рю́ю, -рю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. горювати — ГОРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Зазнавати почуття журби, суму; сумувати, печалитися. Одного вечора .. удова Кармелиха прилягла у своїй хатці й лежачи думала та горювала, що то за біда така з її Івасем (Вовчок, І, 1955, 348); А в Путивлі кряче віща птиця. Словник української мови в 11 томах
9. горювати — Горюва́ти, -рю́ю, -єш гл. Горевать, печалиться, бѣдствовать. Горювала я з тобою і без тебе буду. Мет. 103. Та мені докучило в світі горюючи. н. п. Употребляется возвратная форма безлично: горюється. Черниг. Не так живеться, як горюється. Мет. 246. Словник української мови Грінченка