гуж

Значення в інших словниках

1. гуж — гуж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. гуж — -а, ч. Ремінь, яким прикріплюють голоблі до хомута. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гуж — в оди́н гуж тягти́. Діяти заодно. Свідків усіх дібрано таких, що вони в один гуж тягли (Б. Грінченко); Допоки люди вбогі не стануть тягти в один гуж, не буде в світі правди (Василь Шевчук). скрути́ти на гужа́ кого. Фразеологічний словник української мови
4. гуж — ГУЖ, а́, ч. Ремінь, яким прикріплюють голоблі до хомута. Узявся за гуж — не кажи, що не дуж (Укр.. присл.., 1955, 266); Ламп гасових тепер уже небагато треба, бо скрізь електрика пішла, от промкооперація й пустила гноти на шлеї, на наритники, на гужі!.. (Вишня, II, 1956, 57). Словник української мови в 11 томах
5. гуж — Гуж, -жа м. 1) Гужъ. Ремень для прикрѣпленія оглобли къ хомуту. Вас. 159. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж. Ном. № 11015. пристати з короткими гужами. Требовать настойчиво. Ном. № 3439. Словник української мови Грінченка