гурчати

1. бубоніти, вибубоніти, забубоніти, набубоніти, побубоніти, перебубоніти, пробубоніти, буркотати, вибуркотати, забуркотати, набуркотати, побуркотати, мурчати, вимурчати, замурчати, помурчати, промурчати

2. це голуб г.

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гурчати — ГРИМІ́ТИ (про грім — утворювати гучний, різкий звук), ГРИМОТА́ТИ підсил., ГРИМОТІ́ТИ підсил., ГУРКОТА́ТИ підсил., ГУРКОТІ́ТИ підсил., ГРИМКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГРЮ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  2. гурчати — див. гриміти; густи Словник синонімів Вусика
  3. гурчати — гурча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  4. гурчати — Гурчати, -чу, -чиш гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Лукаш. 81. Дощ гурчить. МВ. ІІ. 187. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. Гол. IV. 438. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. Гн. І. 69. 4) О свиньѣ: имѣть случку. Угор. Словник української мови Грінченка
  5. гурчати — -чу, -чиш, недок., розм. Видавати, створювати протяжний, розкотистий звук, шум і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гурчати — ГУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Видавати, створювати протяжний, розкотистий звук, шум і т. ін. Блискавиці раз поз раз миготіли, висвічуючи у невеличкі вікна, а грім гурчав (Мирний, IV, 1955, 88); Голосно гурчав мотор автомобіля, певно... Словник української мови в 11 томах