гурчати
1. бубоніти, вибубоніти, забубоніти, набубоніти, побубоніти, перебубоніти, пробубоніти, буркотати, вибуркотати, забуркотати, набуркотати, побуркотати, мурчати, вимурчати, замурчати, помурчати, промурчати
2. це голуб г.
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гурчати — гурча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- гурчати — -чу, -чиш, недок., розм. Видавати, створювати протяжний, розкотистий звук, шум і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гурчати — див. гриміти; густи Словник синонімів Вусика
- гурчати — ГРИМІ́ТИ (про грім — утворювати гучний, різкий звук), ГРИМОТА́ТИ підсил., ГРИМОТІ́ТИ підсил., ГУРКОТА́ТИ підсил., ГУРКОТІ́ТИ підсил., ГРИМКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГРЮ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
- гурчати — ГУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Видавати, створювати протяжний, розкотистий звук, шум і т. ін. Блискавиці раз поз раз миготіли, висвічуючи у невеличкі вікна, а грім гурчав (Мирний, IV, 1955, 88); Голосно гурчав мотор автомобіля, певно... Словник української мови в 11 томах
- гурчати — Гурчати, -чу, -чиш гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Лукаш. 81. Дощ гурчить. МВ. ІІ. 187. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. Гол. IV. 438. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. Гн. І. 69. 4) О свиньѣ: имѣть случку. Угор. Словник української мови Грінченка