гурчати

Значення в інших словниках

1. гурчати — -чу, -чиш, недок., розм. Видавати, створювати протяжний, розкотистий звук, шум і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гурчати — 1. бубоніти, вибубоніти, забубоніти, набубоніти, побубоніти, перебубоніти, пробубоніти, буркотати, вибуркотати, забуркотати, набуркотати, побуркотати, мурчати, вимурчати, замурчати, помурчати, промурчати 2. це голуб г. Словник чужослів Павло Штепа
3. гурчати — див. гриміти; густи Словник синонімів Вусика
4. гурчати — ГРИМІ́ТИ (про грім — утворювати гучний, різкий звук), ГРИМОТА́ТИ підсил., ГРИМОТІ́ТИ підсил., ГУРКОТА́ТИ підсил., ГУРКОТІ́ТИ підсил., ГРИМКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГРЮ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
5. гурчати — ГУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Видавати, створювати протяжний, розкотистий звук, шум і т. ін. Блискавиці раз поз раз миготіли, висвічуючи у невеличкі вікна, а грім гурчав (Мирний, IV, 1955, 88); Голосно гурчав мотор автомобіля, певно... Словник української мови в 11 томах
6. гурчати — Гурчати, -чу, -чиш гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Лукаш. 81. Дощ гурчить. МВ. ІІ. 187. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. Гол. IV. 438. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. Гн. І. 69. 4) О свиньѣ: имѣть случку. Угор. Словник української мови Грінченка