дентин

Значення в інших словниках

1. дентин — денти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. дентин — -у, ч. Міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини і тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дентин — денти́н [від лат. dens (dentis) – зуб] міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини й тварин. Словник іншомовних слів Мельничука
4. дентин — Денти́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дентин — ДЕНТИ́Н, у, ч. Міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини і тварин. Індивідуальні особливості в будові дентину також можуть прискорити або, навпаки, затримати стирання зубів (Конярство, 1957, 27). Словник української мови в 11 томах