1. Словник української мови в 11 томах

дентин

ДЕНТИ́Н, у, ч. Міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини і тварин.

Індивідуальні особливості в будові дентину також можуть прискорити або, навпаки, затримати стирання зубів (Конярство, 1957, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дентин — денти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дентин — -у, ч. Міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини і тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дентин — (мед.) зубовина Словник чужослів Павло Штепа
  4. дентин — денти́н [від лат. dens (dentis) – зуб] міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини й тварин. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. дентин — Денти́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)