дефінітивний

Остаточний, конечний, кінцевий, визначальний, неухильний, див. категорично, рішуче

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дефінітивний — -а, -е. Остаточно установлений; визначений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дефінітивний — дефініти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дефінітивний — Дефініти́вний. Остаточний. Палата приняла буджетову провізорию без дальшої дебати. В специяльній дебаті полагоджено буджетову справу і в третім читаню. Першою точкою вівторкового засіданя є дефінітивний вибір президиї! (Б., 1907, 80, 1) // пол. definitywny — остаточний. Українська літературна мова на Буковині
  4. дефінітивний — Дефініти́вний: — визначений, означений [51] — остаточно встановлений [XIX] Не ставлячи дефінітивного рішення щодо відписання суми завдатків, дотепер плачених скарбом державним... Словник з творів Івана Франка
  5. дефінітивний — ДЕФІНІТИ́ВНИЙ, а, е, книжн. Остаточно установлений; визначений. Словник української мови в 11 томах