дефінітивний
Дефініти́вний. Остаточний. Палата приняла буджетову провізорию без дальшої дебати. В специяльній дебаті полагоджено буджетову справу і в третім читаню. Першою точкою вівторкового засіданя є дефінітивний вибір президиї! (Б., 1907, 80, 1)
// пол. definitywny — остаточний.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дефінітивний — Дефініти́вний: — визначений, означений [51] — остаточно встановлений [XIX] Не ставлячи дефінітивного рішення щодо відписання суми завдатків, дотепер плачених скарбом державним... Словник з творів Івана Франка
- дефінітивний — дефініти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- дефінітивний — -а, -е. Остаточно установлений; визначений. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дефінітивний — Остаточний, конечний, кінцевий, визначальний, неухильний, див. категорично, рішуче Словник чужослів Павло Штепа
- дефінітивний — ДЕФІНІТИ́ВНИЙ, а, е, книжн. Остаточно установлений; визначений. Словник української мови в 11 томах