доказувати
1. доводити, довести, подоводити
2. це домовляти
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доказувати — дока́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- доказувати — -ую, -уєш, недок., доказати, -ажу, -ажеш, док. 1》 перех., без додатка і неперех. Закінчувати говорити, розповідати про що-небудь, доводити розповідь до певної межі. 2》 перех. і неперех., зі спол. що. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доказувати — Ую, -уєш, недок. Імпровізувати. Я нічого не підготував. — ОК. Будемо джазувати. Словник сучасного українського сленгу
- доказувати — ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- доказувати — ДОКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док. 1. перех., без додатка і неперех. Закінчувати говорити, розповідати про що-небудь, доводити розповідь до певної межі. Словник української мови в 11 томах
- доказувати — Доказувати, -вую, -єш сов. в. доказати, -жу, -жеш, гл. 1) Договаривать, договорить. «Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69. Словник української мови Грінченка